Чернігів в блокаді та перша гуманітарка після вторгнення РФ. Як все починалося
"Давай зберемо і відвеземо гуманітарку до Чернігова", - раптово подав ідею наш друг-айтішник і волонтер. Був березень, Київська область ще перебувала під окупацією, а Чернігів, як і інші населені пункти цих регіонів, страждав від постійних обстрілів та вже був фактично заблокований ворогом. Під'хати до міста звичним шляхом, яким раніше у мирний час їздили до Чернігова на вікенд, було неможливо. І ми почали планувати ризиковану річ - завезення допомоги чернігівцям за маршрутом, який включав перетин так званих "блокпостів" окупантів.
За задумом, доволі немалий вантаж мали кількома автівками довезти до відносно безпечного Козельця, мешканці якого створили своєрідний хаб: туди стікалося багато гуманітарної допомоги від різних організацій. В Чернігів завозити допомогу мав місцевий хлопець, обов'язково - із чернігівською пропискою, і тільки своєю невеликою легковушкою. Розвантажувати планували в такому самому хабі вже в Чернігові.
Після довгого планування, консультацій, узгодження та прокладання маршруту і десятків дзвінків, першу частину завдання ми виконали. Одночасно з цим нам дзвонило все більше людей, які просили завезти ліки їх родичам, з якими вже багато днів не було зв'язку. Таким чином додалася ще одна задача - адресна доставка ліків, у яких вже багато днів тому розрядилися телефони. Вистояти чергу до пункту з генератором, не могли, бо мали серйозні проблеми зі здоров'ям: деяким з них було фізично тяжко вийти з дому ще до 24 лютого.
Паралельно нам прибувала все нова допомога для Чернігова (ящики на фото - 3 шт)
Але одного ранку, якраз в день важливого виїзду, нас шокувала новина: вночі 23 березня окупанти підірвали міст, який сполучав місто з дорогою на Київ і якою раніше могли евакуюватися чернігівці. Здавалося б, всі наші плани зруйновані, як і міст, який для багатьох місцевих був останньою надією врятувати життя. Але ми сприйняли це як виклик, який треба подолати. І нам це під силу. Натхнення давали і партнери, які допомагали з продуктами.
"Кать, тут через підрив моста один великий фонд відмовляється везти допомогу в Чернігів. Впевнені, що доставити її нереально. Але якщо ви знімете фото і відео, як люди переправляють харчі, наприклад, на човні, це якось повпливає, і фонд зрозуміє, що доставка можлива", - сказали вони під час телефонного дзвінка. І це додало ще більше бажання допомагати, не дивлячись на навіть такі перешкоди.
З того часу регулярне доставлення гуманітарної допомоги тим, хто її гостро потребує, зайняла суттєву частину діяльності ГО "Дія в Україні". Чернігів став одним із перших міст України, куди ми стали возити допомогу.
На фото - чернігівці, яким вдалося отримати допомогу. Доставляли по місту волонтери фонду "Це моє місто"/This is My city, із продуктами допомагали фонд "Разом з Кернел" та гуманітарний штаб Made in Ukraine.